Находилася. Втомлена-а-а. Викликаю таксі.
— Добрий день! – кажу наперед, щоб дати зрозуміти: я розмовляю українською і хочу чути її у відповідь.
— Здравствуйтє, — каже молодий хлопчина.
Відвертаюся до вікна.
Я не можу бути постійно в стані війни. Немає вже сили розмовляти. Дістали. Ну, скільки можна говорити їм, що я клієнт україномовний і вони повинні мені догоджати, надавати мені в моїй країні послуги мовою моєї країни, а не тарабарською.
Ну, скільки можна їм казати, щоб не брехали, що не знають мови, бо українська обов’язкова до вивчення в школах, тому будьте такі ласкаві…
Ну, скільки можна їх переконувати, що мова — це безпека країни… Ну, скільки можна повторювати, якби Україна була україномовна, то путін би не напав, він би тупо не мав підтримки, йому б не було кого рятувати. Ну, скільки можна вимагати, що я хочу елементарного комфорту.
Елементарного!
Я плачУ за послугу — тож забезпечте мені, будь ласка, мій комфорт, мовний зокрема. Як же ж вони всі набридли…
— Прієхалі.
— Уточніть, скільки з мене?
— У мєня завісла програмка, — хлопець намагається перезавантажити мертвий навігатор. — Какой-то сбой. Навєрноє накрился.
— Це тому, що ви розмовляєте російською, — кажу йому.
Хлопець, вкотре безрезультатно перезавантажуючи приборчик, дивиться на мене здивовано, а тоді сміється:
— Ви хочете сказати, якби я розмовляв українською, він би не завис?
— Так, я хочу сказати саме це. Якби ви розмовляли українською, він би не виснув. Ви чули мабуть, що мова – це вібрація? Земля теж вібрує. В унісон з землею вібрують дерева, вібрують будинки, в унісон вібрують слова, які творяться на цій землі. Коли людина розмовляє цією мовою, людина вібрує в унісон із землею. Ви ж розмовляєте російською – виникає дисонанс. Звідси збій приладів, збій здоров’я, багато чого.
— Цікава інформація, — каже хлопець, — треба спробувати.
Пристрій на його слова – блик, загорівся, завантажився.
Хлопець дивиться то на нього, то на мене.
— От бачите, — кажу йому, — ви тільки що стали учасником мовного експерименту. Якби це вам хтось розказав, ви б не повірили, а так це з вами сталося особисто. Тому в Україні краще розмовляти українською.
— Я спробую.
— Бажаю удачі.
Лариса Ніцой
