У день ЙОГО уродин годилося б по-людськи щиро… помовчати. За звичаєвою делікатністю народної ґречності та й за моральними приписами, які вимагають у певних випадках — хороше або нічого.
З виду йому не більше тридцяти, а він уже упірвав бога за бороду. Точніше, це йому її, ту бороду, упірвали і на рушникові подали. З чиєїсь панської милостині і за якісь лише йому відомі послуги.