Тепер на сторінці Фейсбук майже не буваю.
Одне — цейтнот в роботі, і мої «копита» — в милі. А друге — головне! — боюсь заходити у стрічку, бо там — «бої без правил».
Як кожен з вас, я хочу змін на краще.
Тому, як міг, агітував друзяк-ровесників за мого кандидата. Та майже всі друзяки думають інакше і, схоже, стали більшістю, але, на жаль, для них — не більшою, а вдвічі меншою, а ми з «моїм» програли з тріском…
Тепер не агітую і не агітуюсь.
Дебатів «балакучого» із «мовчазним» не потребую. Минуле – знаю, у майбутнє — вірю. Бо президенти приходять і відходять (або втікають), а Україна — Є і БУДЕ попри все. І дрейф в Європу теж ніхто не спинить (шкода, що дрейф, а не форсаж). По іншому не буде, інакше: «капітан» — вилетить за борт…
Я думаю, свій вибір уже всі зробили.
Тому мрію про день виборів і волію політичної тиші. Щоб без страху заходити до того ж Фейсбуку, щоб друзям — в спокої і тиші — ще раз нагадати: любив, люблю й любитиму, де б ваші позначки у бюлетенях не стояли…
Василь Яцура
