Давній друг розповідає, як на початку літа син заявив батькові: з родиною переїжджаю до Польщі… Уже підшукав квартиру і школу для дітей…
А батько йому на те: «Ти ж не будеш українцем, а твої діти і мої онуки — тим більше. Оце, шоб знав: коли виїдеш до Польщі — мені не телефонуй, у гості не приїжджай, зустріну тебе в Києві — не впізнаю! Ти отримав таку освіту (!), ти знаєш декілька мов, чого тобі тут не вистачає?! Люди приїжджають до Києва з усього світу, купують житло і заводять бізнес. А ти чому ні?»
Син задумався.
А потім каже батькові: «Та я й сам не знаю, якась така загальна істерія, що треба тікати з України».
Батько: «Та ці «інородці» спеціально розповсюджують тут невпевненість і приреченість. Ти поїдеш за кордон, а вони займуть твоє місце. Вони кажуть, що тут і клімат ідеальний, і земля багатюща, і існують можливості для швидкого розкручування бізнесу… Обираєш ти, але знай, що я говорив тобі абсолютно серйозно…»
І син залишився.
І тепер організував власний успішний бізнес, за який він просто не брався, позаяк роками сидів на валізах…
Петро Масляк
