Йшов четвертий день вдома… Під ранок приснилося голосне співання півня. Прокинувся. Підняв вухо від подушки і слухаю обома. Що за вереск? Так і є. За вікном несамовито кричить кіт, який вирішив попрацювати будильником або півнем.
Побачивши мене, котисько зрадів і занявчав трохи тихіше. Мабуть, економив батарейки…
Про «батарейки» я здогадався відразу та й чорнобровий не приховував: він прийшов поснідати. І далі поводився досить виховано. Їв мовчки і не мав наміру щось розказувати із напханим ротом. Далі чемно подякував, відмовився від кави і став розповідати. Я трохи знаю котячі не тільки лайливі, а й гарні слова і тому зрозумів, про він мені зізнався.
Виявляється, триденний карантин став карою для чорновусого і чорнохвостого. По-перше, закрилися сусідські з нашим будинком офіси, де котяра зазвичай снідав, обідав, полуднував і просто брав участь у банальних міжсобойчиках чи банкетах працівників і працівниць.
По-друге, припинило роботу сусідське кафе з іспанською назвою. За цим закладом чорнолапий шкодує найдужче.
Адже ще недавно підпилі відвідувачі щедро пригощали його, хапали на руки і цілували в писок. А тепер хтось вирішив, що коти переносять вірус, і тому женуть його з тієї території втришию. Навіть попри те, що там зараз не їдять і не п’ють. ..
Словом, кіт, зрадівши, що я тепер вдома, вирішив попрацювати під нашими вікнами будильником. А ще запропонував свої послуги сторожа на підвіконній клумбі та грядці цибулі.
Оплата?
Семиразове харчування, дистанція півтора метра і ніяких обнімашок, бо чорнопузому не сподобалася моя кількаденна щетина (бритва з понеділка також перейшла на дистанційну роботу).
Підкріпившись, кіт повагом пішов у своїх невідкладних справах. Схоже, до інших вікон квартир на першому та інших поверхах. А я поки думаю над його пропозицією.
Павло Кущ
