Народні звичаї. Діалог:
— Так у вас що, два Різдва?
— Ну, да, два Різдва у нас…
— А чого? Що символізує друге Різдво?
— Те саме, що й перше. Сначала у нас Христос рождається, як обично, як у всіх… Ну, а потом, через два тижні, рождається ще раз, вже спеціально для нас. Контрольний, так би мовити… Мало лі…
— І обидва Різдва вихідні?
— Аякже. Одне ж перед новим роком, а друге – перед старим новим роком, після нового року.
— Перед яким-яким роком?
— Друге? Перед старим. Новим…
— Тобто, нових років у вас також два?
— Іменно так! В нас спочатку новий рік, а потім ще один новий рік. Але один новий — новий рік, а другий – старий новий. І по Різдву — перед кожним. Що тут не ясно?
— А Різдва обидва однакові, чи теж — старе й нове?
— Те що тепер нове, то — нове, а те, що старе – нове старе
— Як це «нове-старе»?
– Ну, недавно воно було просто Різдво, а коли появилось нове Різдво, то воно стало старим Різдвом. Але стало воно старим Різдвом недавно, тому воно – нове старе…
— Ви, мабуть, сильно віруючий народ?
– Да! Сильно! Сильно віруючий!
— А які ще у вас свята християнські?
— Ну, напрімєр, Івана Купала…
— І що ви робите в цей день?
— Ну, там… — шукаємо папороть вночі серед лісу, голяка в росі купаємся, через вогонь плигаємо, горілку п’ємо, опудало палимо, ворожимо… На порозі кладемо гострий ніж чи сокиру, осикові гілки розкидаємо по двору…
— Навіщо?
— Щоб відьми не ходили!
— Які відьми?
– Обичні наші відьми. Тьотки такі… «Ой, на Івана Купайлого, ходила відьма ногайлою. Як на дуб лізла — кору гризла»… Ще дівчата, бува, чобіт кидають, куди чобіт носком покаже…
— Хвате…
Віталій Чепинога
