Я, звісно ж, був упевнений, що мені ніякий ковід не загрожує. Бо в мене йоги, пранаями, веганство та імунітєт! І той вірус мені абсолютно до ж*пи… І коли мені «Сінево» прислало позитивний тест, я тільки посміявся… Два дні сміявся… На третій день вже не сміявся зовсім…
У кожного ковідного свій особистий досвід перебігу хвороби. Я його пережив дуже тяжко. Британський різновид (очевидно). Пневмонія двобічна, 50 відсотків легень уражено. Жуткий, неймовірний, неприродний кашель… 39-40 температура безперервно, впродовж 20-ти днів, цілодобово, не збивається нічим і ніяк, лихоманка, паніка, тотальне безсоння, повна відсутність апетиту і будь-яких бажань та мотивацій.
Лягти й померти — єдина досяжна мрія…
Нічого не їв три дні… Потім харчувався тиждень самими апельсинами, як якась обізяна…
Ще два місяці по тому дуже тяжко дихати. Не вдихається так, як тобі хочеться… І це дуже злить і нервує… Зате потім накриває якийсь беззастережний оптимізм. Тіпа: вижив!!! Виходиш надвір, а там — трава!!! Зелена трава, бля! Це ж аху*нно!!!… Кіт заліз на гараж… «Ай, маладєц, ти, кіт!»… Птиці співають!!! «Ви, птиці, великі умниці! Дякую Вам!!!» Потім попустило трохи…
При всьому тому, я досі переконаний, що на всі наші (людські) застережні заходи й карантини вірусу абсолютно наплювати. Це приблизно те саме, що будувати метровий паркан з цегли від комарів… Вірус значно розумніший, ніж ми думаємо. Він собі живе й розвивається за власними алгоритмами, які нам неясні й незрозумілі.
Я б ще міг з точки зору власного досвіду порадити: «Бережіться!». Але ж, хрен ти від нього вбережешся, коли він по тебе прийде…
Тим часом ніби то третя хвиля пішла на спад. Дай боже, остання хай буде… Ото таке…
Віталій Чепинога
