Вчора мав виступ до 105-річчя смерті Івана Франка. Говорив про нього, як про Великого Батька української літератури, найвизначнішого українського письменника (у всій повноті слова «письменник»).
Простакувате / нерідко і вороже/, байдуже у гонитві за матеріальним, українське поспільство того часу мало прислухалося до Франка…
Він мав у житті мало радості, постійно втікав у працю, часто сповнюючи власне психічне життя складними лабіринтами…
Вічна пам’ять Генію.
Степан Процюк
