Київський суботній вечір. За вікном рвучкий вітер, що розносить по всіх усюдах загрозу коронавірусу та заразу панічних настроїв. Але про вірус і про паніку треба говорити спокійно, розділяючи такі речі, оскільки психоз — це останнє, що нам потрібно…
Отож, спочатку про деякі свої міркування щодо коронавірусу. Можливо, вони комусь видадуться цікавими. Про COVID-2019 дізналися ще торік, але офіційно оголосили про нього лише зараз, бо 2020 — це якраз та цифра, яка піходить під апокаліптичний сценарій.
Медики заявляють, що наразі існують лише тести для виявлення короновірусу, але нема ліків. Є медикаменти і засоби, які лише полегшують хворобу. А тести для ідентифікації хвороби з’явилися лише тоді, коли вона потрапила в поле зору медиків-вірусологів. Доти вона могла існувати бозна скільки.
У січні я летів до Сан Франциско літаком, у якому було кілька десятків туристів-китайців, багато з них кашляли, а потужна вентиляція «Боїнга» робила свою справу. Через 14 годину польоту я вийшов з літака з болем у горлі.
Перший тиждень у США пройшов чудово, але вже на другий, перелетівши із Сакраменто в Даллас, відчув, що в мене піднімається температура. Далі був майже тиждень гарячки і страшного задушливого та сухого кашлю. Але звертатись до лікаря в США, не маючи страховки — дуже дороге задоволення. Отож, лікувався гарячим чаєм і антибіотиками, привезеними з України. Але в мене був попереду важливий концерт в Техасі — і я не міг його зірвати, тож зібрав усі свої фізичні і духовні сили і боровся як міг. І до речі, дуже щиро молився. І, о диво, ранком, у самий день концерту температура впала — і я успішно відпрацював цей концерт. Я одужав! Але я мав для того величезний стимул!!! Що зі мною було? Не знаю й досі…
Ми інколи стикаємося з речами, які можемо перебороти, якщо у нас нема попередньої психологічної установки на те, що ця річ надзвичайно небезпечна! Уявляю мій стан, якби я знав, що не дай Боже це коронавірус. Адже симптоми були ті ж самі!
Нині така установка у людей є!
Більше того, вона активно поширюється світовими інформаційними каналами, колосально впливаючи на свідомість людства. Можна сказати, що людство нині просто атаковане інформаційною зброєю, яка має комбінований вплив на свідомість.
Але немає диму без вогню — і боятися таки слід. Це я до тих оптимістів, які говорять, що все це дурниця і годі звертати увагу. Ні! Все якраз надзвичайно серйозно!
У світі працюють десятки аналітичних центрів, які мають суперпотужні комп’ютери і провідних спеціалістів, які відслідковують глобальні процеси. Гадаєте, вони не прорахували наслідки? А те, що коронавірус має низьку смертність — хай нікого не втішає. Дощ, який починається мжичкою, іде довго. Вірусу немає куди поспішати, він робить свою справу з геометричною прогресією і невпинною динамікою.
Маю відчуття, що наш світ зараз переживає надзвичайне потрясіння, масштаби якого багатьом важко уявити. Закриваються кордони. Відміняються світові спортивні змагання. Економіка багатьох країн зазнає шалених збитків. Спрацьовує ефект доміно — запущено механізми, які обов’язково призведуть до серйозних проблем глобального масштабу, можливо навіть економічного і політичного перерозподілу світу, зміни людського генофонду.
Вірус вбиває переважно тих, кому за шістдесят. Таких людей сьогодні на земній півкулі дві третини. На їх утримання витрачаються шалені кошти з бюджету держав. Натомість, ці люди є баластом для суспільства з прагматичної точки зору…
Ось тут і виникають думки конспірологічного характеру.
А якщо справді уявити, що все це комусь було дуже потрібно? Якомусь таємному Світовому уряду, який готує планету до нового всесвітнього порядку?! Уряд цей достатньо гуманний — йому не потрібне застосування ядерної зброї, яка знищить усе живе! Йому потрібне жорстке адміністрування людства, оптимізація земного населення з метою збереження молодих і утилізації непрацездатних людей, йому потрібний жорсткий контроль за ресурсами планети і єдиний економічний порядок, з яким погодяться всі світові держави.
І на тлі цього нового економічного порядку можна легко пожертвувати інтересами таких держав, як, приміром, Україна, які легко і непомітно будуть переінтегровані у нові глобальні мегаструктури, які вже давно затверджені — і лише чекали потрібного часу для свого впровадження.
Мені страшно чути, що в клініках Італії на ліжках інфікованих вірусом паціентів висять таблички, які свідчать що цим пацієнтам більше 60-ти років, а отже лікувати їх — НЕДОЦІЛЬНО!!! Ви чуєте?! Значить, виходить, моє покоління і ті, хто на десять-двадцять років старші — приречені! Бо лікувати їх неефективно! Цю точку зору підтримує Всесвітня організація охорони здоров’я. І це — дуже серйозно!
Окрім конспірологічної теорії є ще й інша — філософська, духовна. Тут не менш цікаво. З точки зору деяких філософсько-релігійних доктрин — увесь світ єдиний і живий. Наша планета — великий живий організм, який живе за своїми законами і підтримує свій гомеостаз. Час від часу, коли порушується баланс на планеті, Земля сама знаходить спосіб відновити статус-кво — вона лікує себе від впливу паразитів, які стали занадто дошкуляти їй.
Як наша Земля дізнається, що настав такий час? Вона чує наші думки і бачить, чим живе людство! Жорстокість. Жадібність. Агресія. Нераціональне витрачання ресурсів. Забруднення токсичними відходами життєдіяльності. Небажання впроваджувати нові технології. Стримування духовного розвитку. Масова деградація, виражена через сучасну культуру та ЗМІ. І нарешті, відсутність Вселюдської Любові. До ближнього, до слабкого, врешті, до самих себе…
Мені здається, якщо людство подолає це непросте випробування коронавірусом, воно має серйозно задуматись і змінитись. Бо криза — це завжди вихід на рівень нової якості.
Що це буде, поки що ніхто не знає. І якою ціною буде заплачено за це — теж поки що невідомо. Поживемо — побачимо…
А якщо не побачимо?!
Якщо не всім судилося?! Єдиною втіхою може бути лише думка, що наші окремі біологічні організми нічого не варті у порівнянні з долею всього Людства.
Бо ми лише маленькі клітинки, які або виконують Вищий задум (Божу Волю?!) незбагненну нашим куцим розумом, або йдуть геть із цієї прекрасної планети, якої вони не варті. Тому — будьмо людьми.
Анатолій Матвійчук
