Про що ще писати в День дурня, як не про коронавірус… Коронавірус розбудив страхи людей. Поглядів, думок, прогнозів навколо коронавірусу настільки багато, що люди від інформаційного шуму мігрують до крайнощів, втрачаючи реальність.
Одні дивляться на лікарню, як на якесь місце, яке треба встигнути зайняти. Перший підйом температури спричинює паніку і необхідність дій. Люди хочуть тестів, рентгену, КТ, викликають швидку, готові самі себе підключити до вентилятора легень. Їхній страх пов’язаний з тим, що життя поза лікарнею — великий ризик, а лікарня — це шанс, якого може не бути завтра.
Інші жахаються лікарні як вогню. Їхній дім — це їхня фортеця. Начиталися статей або наслухалися порад знайомих, буцім лікарні є розсадниками інфекції. На вулицю бояться вийти, а похід в лікарню для них обов’язково означає інфікування. Не дивлячись на наявність критичного звуження коронарних судин, страх зупиняє виконати ургентну операцію за порадою лікарів.
Старші люди говорили: «Навчи дурня Богу молитися, він собі лоба розіб’є». Цей вислів про наші крайнощі. Скажи, що в Італії вентиляторів не вистачає, то треба собі взяти про запас. Скажи, що на карантині треба дома сидіти, то не вийду нізащо, хіба що винесуть.
А як жили вчора, позавчора? Коли мене запитують, що я думаю і як діяти, я кажу: «А що змінилося у вас, що ви так радикально змінили своє ставлення до світосприйняття і оцінки свого життя?»
Вірус виявили ще у листопаді, відео епідемії з Китаю було в січні, приїхали тести в березні. Звісно, що чим більше ми будемо проводити тестів, тим більше будемо виявляти інфікованих. Це статистика і здоровий глузд. Насправді, кількість буде зростати ще деякий час, ніхто не знає як довго. Ми маємо радіти з того, що темпи зростання є меншими, ніж у сусідніх країнах. Значить, карантин діє і у нас є кращі шанси, аби пережити цю епідемію з меншими втратами.
Отже, що змінилося?
Фактично, змінилося лише наше ставлення до проблеми. Перебіг епідемії йде навіть кращими кроками, ніж прогнозували. То чому ж нехтувати базовими цінностями? Інші проблеми із здоров’ям ніхто не відміняв і смертність від серцево-судинних захворювань далі залишається на першому місці і щодня нам нагадує. Не хочу нікого лякати цифрами про серцеві захворювання, але приведу хороші цифри для тих, хто відмовляється від необхідного лікування зараз (наприклад, ургентної операції на серці) і збирається чекати закінчення карантину.
Вдумайтеся. За прогнозами найгірших скептиків, які я не розділяю, ми маємо 10 000 інфікованих. Розділіть 42 мільйони населення на цю цифру і ми отримаємо десь 1 на 4200. Іншими словами, ви маєте шанси підхопити коронавірус тільки від кожної 4200-ої людини, з якою ви будете у контакті. Якщо ви залишаєте дім тільки у разі крайньої необхідності, користуєтеся власним транспортом, обробляєте руки, уникаєте близької відстані і маєте елементарний захист на всяк випадок, шанси інфікування є 1 на 1 000 000 і наступна летальність < 1 на 10 000 000. Це безпечніше за авіарейси. До речі, супермаркети і всі інші заклади, де є натовпи, сюди не входять.
Для чого ці цифри?
Для реальної оцінки ризиків. Співставимо. Люди вибирають ризик жити пару місяців без операції з сумарним ризиком 10 – 50% і ризиком самої операції менше 1% (разом з ризиком можливого інфікування по дорозі і разом з ризиком інфікування всередині лікарні). В лікарнях потоки пацієнтів з підозрою на коронавірус є ізольованими від інших потоків.
Тому ще раз.
Наслідки цього страшного експерименту з свідомістю людини під назвою «коронавірус», будуть вивчати і психологи, і соціологи. Не виключено, що і психіатри. Люди, не застрягайте в крайнощах. Співставляйте ризики, не шукайте виправдання не робити речі, які є вкрай важливими для вашого життя.
Олександр Бабляк
