Хіба може цвинтар бути веселим???
На фоні вимираючого українського села – може…
Розлетілись з рідних хат діти-птахи, хто куди…, з родючих своїх чорноземів, на каміння-креміння чужини.
Ще недавно гарно вибілена українська хатина, обсаджена всілякими квітами, в щебетанні дитячого сміху, мирно усміхалась усій своїй родині. І та хата тішила усіх. Взимку теплом, влітку — прохолодою…
А зараз лише завалені плоти, розсунені мури…
Свищуть в тих хатах вітри, через вибиті шибки, трясеться дрібно павутиння. І цвіте по кутках розкішний грибок.
Але наш цвинтар — веселий.
Хрести ретельно вибілені. І буяють квіти, які не квітнуть.
Шануймо великі Христові страсті, бо Він розпинається.
А ще розпинається зараз і Україна.
І вірмо, попереду — ВОСКРЕСІННЯ!
Сергій Файфура
