… Цілий червень здавали екзамени. Потім був випускний. «Всі дороги тепер відкриті перед вами, діти!» — казала класна керівничка Уляна Петрівна. Насправді перед нами була відкрита тільки одна безальтернативна дорога: в чайну, а потім — на гору. На горі було кладовище, гора називалася «Весела». Ми там їли канхвети і запивали їх лікеро-водочними напоями…
Так дитинство зустрічається з дорослістю…
Славко їхав поступать у військове льотне училище. Свєтка хотіла бути кіноакторкою. Я їхав в Одесу, в мореходку. Сашко казав: а я піду в училище, на трактор…
Славко потім спився і помер, Свєтка працює в магазині продавчинею. Я таки добрався до мореходки, але «за три моря» так і не ходив. І тільки Сашко досі їздить на тракторі, як і хотів…
Ставте перед собою реальні цілі…
Сашка люди, до речі, хвалять — гарно город оре. Без огріхів і майже докопувать не треба. Акуратний!
***
— Ким ти будеш, Лука, коли виростеш?
— Я буду супер румин! (так Лука чомусь називає супермена)
— Для цього треба добре вчиться!
— Не треба на це вчиться, — перечить мені Лука. — Треба просто бути супер румином!
Якось даже нема чого й возразить…
Віталій Чепинога
