У мене була подружка, яка мала від народження велику вагу. Але це їй не заважало бути хорошою і надійною людиною. Після вузу вона вийшла заміж. І раділа цьому безмірно. Ми жили в різних містах і практично не бачилися. Передзвонювалися час від часу.
Коли Марина народила дитину — додала у вазі. Родичі чоловіка, колеги на роботі спонукали до різноманітних дієт. І вона піддалася. З однієї перескакувала на іншу. «Уксусна» — стала останньою. Молода жінка померла.
Ті, хто з неї тоді насміхався і спонукав до різних дієт, як розповідала її рідна сестра, набрали з часом вагу і живуть собі спокійнісінько з цим далі у своє задоволення. Чоловік одружився невдовзі знову (не на такій вже й худій жінці), яка, до речі, не захотіла доглядати за Мариною донечкою. Вона виросла біля рідної тітки.
До чого це я.
Сьогодні знову почитала коментарі під дописом про співачку аlyona alyona, яка поїхала на Євробачення. Неприємні коментарі…
Люди, навіщо ви лізете в чужі життя? Навіщо вам клопіт інших? Хіба можна отримувати якесь задоволення, принижуючи когось? Худі, товсті, з родимими п’ятнами на щоках чи залисинами на голові — мають право бути такими, як вони є, якщо їх самих все влаштовує.
Не прихильниця Євробачення, не шанувальниця творчости Альони Савраненко, але дуже хочу, щоб дует українських дівчат, одна з яких — «корова» й «шматок сала», повернувся в Україну з перемогою. Прикро, що хейтерство так помітно вражає наше суспільство.
Тетяна Череп-Пероганич
