Кажуть, якщо люди були янголами на землі, то і на небі ними залишатимуться. Степан Павлович Колесник умів виростити крила кожному, хто був з ним знайомий. І ці крила давали нам відчуття земного раю. Коли Степан Павлович у студентські роки був на практиці в газеті «Вінницька правда», в редакції якої працював поет Василь Юхимович (який написав слова до пісні «А льон цвіте»), там у нього теж виросли творчі крила.
Бо, саме Василь Лукич благословив його на написання влучних заголовків. Створивши черговий журналістський матеріал для газети про колгоспну пасіку, показав Юхимовичу. Той прочитав, похвалив, але заголовок перекреслив і своєю рукою коротко і влучно написав: «Переселення в рай».
Степан Павлович аж підскочив від радості. Бо двома словами було передано усю суть написаного. З того часу заголовки матеріалів були для журналіста Колесника на вагу золота, а поет Василь Юхимович до останнього подиху — дорогим учителем.
Вчора я, прогулючись польовими дорогами, по яких ми ходили не раз, згадала цей заголовок і розплакалась. Бо, на жаль, сьогодні двома словами суть мого буття звучить: «Пересесення в пекло».
Крізь сльози я промивила фразу: «Степан Павлович, дай мені знак, що ти поруч»… І вмить із польового густого травостою здіймається зграйка птахів. В небі вони так розлітаються, що створюється образ сердечка. Летять усі прямо на мене і швидко десь зникають, як і зникають мої сльози, залишається лиш радість від побаченого.
Я зараз пишу про це видіння і розумію, що хтось подумає — емоції, випадковість, домисел. Але щодня наш Янгол небесний, дорогий Степан Павлович показує свою турботу і підтримку. Бо і не може бути по іншому, він творив для усіх добро і світло. Не дивно, що і після смерті його душа зігріває нас теплом.
Оксана Одинцова
