Був у рідному Хусті. Несучи до книгарні книжки, майже переступав через розсаду, городину, сири, квасолю, яйця, торішні яблука й цьогорічну полуницю, сушені гриби і свіжу сметану. Гарно і сумно водночас. Люди сидять, а плоди їхньої праці лежать на землі.
Краєвид торгового середмістя – як і п’ятдесят років тому. Ні комп’ютерний всесвіт, ні прориви Ілона Маска, ні маски на обличчях нічого не змінили. Тільки настил тротуару мінявся з епохами нових технологій. А «геоцентрична» система продажу земних продуктів та ж.
Я багато чого накупив із клейонок на брукові. Бо це й моя земля, сходжена ногами дитинства і юності. Тепер тут ходять мої книги. Вони теж трішки пахнуть садами-лугами…
Мирослав Дочинець
