Чи гадалося, що ці два слова, означені колись письменником-солдатом, постануть сутністю доби, відсунувши всі інші. Все інше. Набувши страшних двохсотих-трьохсотих відтінків. Фактор нищення обернувся в сутність порятунку. Є зброя – є людина. Люди, народ, нація.
Не треба пафосу – дайте зброю! Залиште при собі добрі напуття, співчуття і захоплення – побільше доброї зброї! Не баламуться стомлені серця мирними перемовинами – дайте в невтомні руки більше смертоносного заліза, бо саме воно, як це дико не звучить, несе мир, звільнення, порятунок.
Із Людей хліба, пісні і молитви ми стали Людьми зброї. Наразі це наша нова сутність, наша присутність у цьому зловорожому світі, наше існування.
Мирослав Дочинець
