В музшколі на диванчику поруч зі мною молода матуся, чекаючи своє чадо, голосно комусь скаржиться по телефону.
— Еті нацикі задралі со своімі майданамі. Ти смотрєла тєлік? Ужас! Опять костри начнут паліть. Оні другого нє умєют.
— Нацики — це українці? — цікавлюся, не стримуючись.
Фиркнула у відповідь щось незрозуміле і пішла говорити далі до вікна. А я сиджу й слухаю як її донечка, в класі навпроти, тоненьким красивим голосочком виводить «Ніч яка зоряна»…
Тетяна Череп-Пероганич
