Композітор Бистряков напередодні Нового року в черговий раз привселюдно розплакався. «Пісня» давня і печальна – про «засільє западєнской культури». І не тієї «западєнской» культури в Україні боїться Бистряков, що з Парижа чи Лондона, а тієї «западєнской», що зі Львова та Тернополя…
Се ж під яким сонцем і скільки треба сидіти з неприкритою головою, щоби клепки так порозсихалися!
Сей анекдотичний композітор, сей поіржавілий рупор руской пєсні в Україні плаче в камізельку одного з проросійських сайтів, котрий вітром із Москви жене на нас мутну хвилю.
І воно би було смішно, якби не було сумно та загрозливо.
Якби не розплодилося стільки тих бистрякових, лораків, поваліїв, з ворожими телеканалами, газетами і сайтами в Україні, котрі зсередини роблять те, що робить Москва зовні.
З того Бистрякова можна було б навіть посміятися.
Особливо там у його інтерв’ю, де він високим стилем розглагольствуєт про «классний народний суржик», яким писали, «к прімеру, Нечуй-Левицкий и Ставицкий»…
Тобто «Гулак-Артьомавский» і «Анна Ахмєтова» отримали від Бистрякова нового конкурента – Ставицкого, який з волі перегрітого на сонці Вовки-композітара не до Ізраїлю втік, виявляється, а став українським письменником.
Михайло Старицький при цьому з небес навіть не посміхається…
Бо в Бистрякова то все серйозно. І в тих, хто за ним стоїть – теж серйозно. А Україна з бистряковими натомість легковажить…
При цьому є свіжий аналогічний приклад, про який пише блогер і чудовий журналіст-аналітик Максим Михайленко.
Щойно в Ризі затримано пропагандиста російського телеканалу ТВЦ, нєкоєвого Курлаєва. Він уже мав за своє несамовите русофільство та відверту брехню заборону на в’їзд до Латвії. Але всеодно, як наш Бистряков, і надалі хоче просувати «русский мир» в чужій країні. «Русского мира» у себе вдома, в нєоб’ятной России, йому мало…
Руський пропагандист був арештований у комірчині одного із супермакетів Риги, де він приміряв… мереживні труси. Адміністрація латвійського міграційного відомства ухвалила рішення дозволити Курлаєву лишити собі кілька наборів тих мереживних трусів. На пам’ять. На вєчную, уточнили, пам’ять…
Мудре рішення!
Хороший приклад. Невже в Україні бракує мереживних трусів на наших «перегрітих» бистрякових?!
Леонід Ісаченко, «Грінченко-інформ»
