На цій жорстокій війні кожен, хто поруч з тобою зі зброєю в руках — твій побратим і бойовий друг. Поруч зі мною Денчик. Особисто мені — він молодший брат, хоча я вдвічі старший за нього… Саме він врятував мене у вересні під Лиманом, вміло наклавши мені жгут вище розірваної рани, коли долю мого життя вирішували кілька десятків секунд…. А далі мене винесли побратими з поля бою, а лікарі невдовзі поставили на ноги.
Знаєте, чому я згадав про це сьогодні?
З Денчиком ми провели лише одну минулу добу, бо знаходимось там, де на полі бою тисячі трупів «асвабадителей расейских», і ніхто їх не забирає ні поранених, ні вбитих.
Українці ж своїх не кидають, а ризикуючи власним життям, спасають побратимів…
Хіба ж зможе нас перемогти ця клята орда?!
Слава Україні!
Віктор Ожогін
