Плач і стєнанія переповнюють мій сегмент соціальної мережі. Ще жодного мародера українці не любили так ніжно та самовіддано…
Тим, хто не втратив здоровий глузд і тверезий погляд, маю повідомити або нагадати: для нас нічого не змінилося. Цілі залишаються ті ж самі — що там про це пише Декалог?
Засоби, як і завжди, на власний розсуд, залежно від рівня готовності до самопожертви. Хоч плачте, хоч стріляйте — кількість вашої свободи прямо залежить від ваших же здатностей її взяти і захистити.
Часи і люди завжди однаково тупі і жорстокі.
Буде, як завжди, дуже важко. Але буде.
Прийміть як факт, що ми живемо у світі з щонайменше семидесятивідсотковим домінуванням людей без почуття гумору і/або критичного мислення. В цьому світі — це ми уроди.
Ці люди не народилися в перший день виборчої кампанії. Вони завжди тут були. Ми в оточенні.
Але ми не програли доти, доки самі цього не вирішили.
Слава Україні!
Олексій Бик
