Одеса. Ринок. Розглядаю гриби.
— Здравствуйтє, молодой чєловєк, — вітається продавчиня, якій на вигляд близько 50 років.
— Добрий день.
— Вам какіє і сколько?
— Ой, пані, почекайте трошки, я зараз визначуся.
— А ви с западной Украіни, да?
— Ні, я народився в Одесі. І наразі ще тут мешкаю.
— І шо ви в Одесі говорите «пані»?, — якось раптово і цілком природно переходить на українську.
— Ну, може і не часто, але так — і пан, і пані.
— Мені подобається. От прямо очєнь. Це ж не те саме, що казати «женщіна» чи «мужчіна». Це – культура! Ех, карочє, знаєте шо — вам знижка на будь-які…
Сергій Бригар
