Не стало Наталки Команяк, яка 13 років працювала кореспондентом Укрінформу в Чернівецькій області.
Їй було 58…
Вона прийшла до нас після «Молодого буковинця», маючи велику практику газетяра. Парадокс, але після великих текстів завжди важко переходити на маленькі новини. Адже ти мусиш сказати читачеві у трьох абзацах те ж саме, що раніше пояснював на п’яти сторінках!
Тож, треба вибрати найголовніші слова, одразу розставити потрібні акценти… У Наталки це вийшло без особливих труднощів. Але в силу репортерської затятості вона не могла обмежитися однією новиною, як це робилося за тодішніми планами. Тож, замість 30-ти новин на місяць надсилала до двох сотень!
Звісно, ми підтримували її трудоголізм, всіляко відзначали: мовляв, дивіться, власкор в найменшій області знаходить безліч цікавих тем, тоді як дехто з великих регіонів постійно наголошує, що нема про що писати…
Її запал не всім подобався.
На одній з нарад, куди були запрошені всі власкори, один з аборигенів під час виступу навіть закликав зменшити оберти, бо на фоні такого ентузіазму в одному окремому регіоні решта виглядає не дуже гарно. І пожартував: «А давайте ми Команяк купимо земельний наділ та лопату, хай краще копає!».
Вона тоді засмутилася, хоча ми казали, що то звичайна заздрість… Обертів вона не збавляла, поки дозволяло здоров’я. І це таки змушувало інших тримати планку.
Останні роки вона дуже хворіла.
Змушена була зголоситися на важку операцію на серці, відмовитися від мандрів, які дуже полюбляла. Смерть чоловіка, Славка, додала горя та забрала решту сил.
Як дуже порядна людина, вона написала заяву на звільнення раніше, ніж пішла на пенсію. «Я вже не зможу працювати, як колись, а бути тягарем не хочу», — сказала. У телефонних розмовах зізнавалася, що дуже сумує за колективом, постійно читає матеріали колег та запрошувала в гості на Буковину, яку дуже любила.
Дякую, Наталочко, що була в житті Укрінформу і моєму зокрема! Хай тобі буде сонячно в тих світах, куди ти пішла, та безболісно — адже тут ти відчула біль сповна…
Ольга Коростельова
