Сьогодні, 15-го жовтня, минає чотири роки як не стало Ігоря Куценка. Чотири роки… Стадія гострого болю минає, але він лишає глибокий слід.
Цей біль настільки гострий і всепоглинаючий, що страшніший від фізичного. Від нього немає знеболюючих ін’єкцій. Від нього взагалі нічого не допомагає. Він назавжди змінює життя на «до» і «після». Власне, це вже просто дорога, яку лишилося пройти.
Хтось сказав:
«Втратити кохану людину — це дуже страшно, але ще страшніше ніколи так і не зустріти її…»
І заперечити складно, і погодитись важко.
Хто знав і пам’ятає Ігоря, пом’яніть його добрим словом…
Зінаїда Куценко
