15 Жовтня, 2019 – Хвиля Десни

Найнезабутніше з облич…

15 Жовтня, 2019 Published by: leo

Сьогодні, 15-го жовтня, минає чотири роки як не стало Ігоря Куценка. Чотири роки… Стадія гострого болю минає, але він лишає глибокий слід.

Спорт

Відгомін україно-португальського двобою

15 Жовтня, 2019 Published by: leo

… «Ой, носяться з тим футболом, як дурень з писаною торбою і забувають, що в Україні війна, на фронті гинуть люди…», і в такому дусі пишуть чимало людей у Facebook.

Політика

Завуальовані капітуляційні лозунги

15 Жовтня, 2019 Published by: leo

Ні капітуляції – це такий собі лозунг. Ні Зеленському – принаймні було би зрозуміліше й чіткіше. Ні Лугандону – це взагалі був би ідеальний лозунг. Натомість поки акції мають назву «Ні капітуляції» — вони лишаються суто тематичними акціями, приуроченими суто конкретній темі, і не ставлять ніяких (повторюю – ніяких) фундаментальних вимог.

Політика

З німбом і набитими кишенями…

15 Жовтня, 2019 Published by: leo

Падіння рейтингу Зеленського і «Слуги Народу» неминуче. Хтось їх переконав (і ми здогадуємося, хто), що легко буде досягти миру, помиритися з Росією, продати землю, збагатитися самим і увійти в історію з німбами над головами і набитими кишенями.

Культура

Спинився сонячний годинник Володимира Панченка

15 Жовтня, 2019 Published by: leo

Над Києвом здіймалися бризки салюту (Україна перемогла Португалію і вийшла у фінал футбольного Єврочемпіонату), а я дивився на те крізь сльози… Помер ВОЛОДИМИР ПАНЧЕНКО (1954-2019), людина якоїсь джерельної чистоти, совісливості, любові до прекрасного, фантазійно-талановитого. Півтора місяці тому йому виповнилось 65…

Культура

Праведна українська душа

15 Жовтня, 2019 Published by: leo

Ось іще одна втрата…
Щойно надійшла жахлива звістка: помер блискучий літературознавець, есеїст, письменник, допитливий дослідник минувшини, доктор філологічних наук, книжник, інтелектуал яких мало — Володимир Панченко.

Культура

Поки нас пам’ятають і люблять

15 Жовтня, 2019 Published by: leo

Коли я була ще зовсім мала, ми жили в Голосієві, в маленькій квартирі, в якій підлогу треба було натирати мастикою. Це був обов’язок тата. Перед кожним святом — Новим роком, приміром, — тато вибивав килими, розвішував у дворі випрану мамою білизну і натирав мастикою свіжовимиту підлогу.