Вчора дзвонили вороги, питали: що їм сьогодні на вечерю? Збрехав. Сказав, буцім їм накладанець із салом. Бутерброд по їхньому. Відмовилися розуміти. Що це таке – щовечора сало?! Хоч насправді в мене була смажена картопля! Сорт «Белла роса», куплена на Зеленому базарі в розгар сезону заготовок на зиму. Купив за смішні гроші, у виробника. Хоча які тепер виробники?! Ну, тим не менше.
До смаженої картоплі були квашені огірочки з Динівців і квашена капусточка з Клішківців. Для бажаючих – холодна горілочка в графінчику, але оскільки бажаючих не було, то горілочку сховали назад у холодильник.
Був також чорний хліб, молода цибулька і часничок із салом. Окремо у неглибокій тарілочці подали оселедчик, приправлений домашньою олійкою і цибулькою. Він танув ще дорогою до рота.
Картопелька була вміло підсмажена і не викликала заперечень. Вечерю «розмели» хвилин за п’ять. Може шість. Щоб вгамувати совість, на завершення зʼїли таки по накладанцю із салом.
Вороги більше не дзвонили.
Потім всі разом мили тарілки. До речі, в Чернівцях губки для миття посуду — різнокольорові, щоб той, хто миє, не сумував.
Володимир Килинич
