Модне словосполучення «так це не працює» вживається поруч із іншими реченнями-паразитами, скажімо, «шоб ти панімал» та інше. Мова тяжіє до розмовної, відходячи від літературної та правильної просто тому, що літературу читають мало.
Мова формується в інтернеті (невже в інтернеті можуть писати брехню?!), кабаках і дешевих вокзальних кав’ярнях, пробиваючи собі шлях серед матюків та російщини.
Молодь вже втрачена майже. Старші люди трохи тримаються лиш тому, що вони звикли говорити і писати по-старому. Їх особисте життя настільки особисте, що в ньому присутні лише вони. Та й власне мова відпадає. Говорять на мігах, гіфками та емодзі.
Людину, яка говорить цікаво і правильно, зустріти годі. Є паростки серед окремих молодих людей, але їх вкрай мало. Глушать репом.
Настрій — винайти хрущовку на Проспекті, поклеїти білі шпалери, купити чорний посуд і сидіти, думати хто ми і звідки ми.
Образ
Ось ти зараз спиш і навіть не уявляєш як когось бісиш. А буває просто мовчиш, а тебе вже неправильно зрозуміли. Але мені потрібні нові, свіжі, так би мовити, ненависники. Старим я поступово починаю подобатися. Це у мене в інтернеті просто образ такий. В житті я, звісно, ще гірший.
Секрет моєї двокімнатної квартири полягає в тому, що вона трикімнатна. Але про це мало хто здогадується. Мене часто вважають таким, як я пишу. Але насправді то не про мене. То такий образ.
Він поєднує все, що накопичилося за багато років життя в Чернівцях. Такий концентрований городянин, який не має нічого спільного з реальністю. Але мене завжди можна впізнати в місті. Я буду з пакетом АТБ. Бо мою маячню розуміють тільки найкращі.
Вікно
Дивлюся у вікно. Цікаво. Правда не завжди. От пройшли три спортсменки з ногами борчинь вільного стилю. За ними поїхав електросамокат з молодиком на борту. Він в’їхав у дівчат, а вони його відлупцювали тими ж ногами. Боляче.
Йде свіжоодружений із великим пакетом. Мабуть, в магазин. Це ж як треба втратити цікавість до всіх інших жінок, щоб взяти й одружитись на одній! Але це його проблеми. Хоча у вікно видно все.
От іде чоловік з перукарні. Як дізнався? В Чернівцях що в перукаря в голові, то у клієнта на голові. Йде білявка і посміхається. Посміхається вона, бачте-но! Виходь заміж і страждай як всі нормальні люди! Ні. Не хоче. Ніхто не хоче. І не треба. Скоро зацвіте бузок і все буде добре.
Володимир Килинич
