Щойно провели в останню путь нашого колегу – Ярослава Шокотька. Наші шляхи перетиналися не тільки у Львові на журфаці, де він навчався на курс попереду, в гуртожитку, де жили по сусідству, а й згодом у Чернівцях.
Він був редактором «Молодого буковинця», де працював мій Григір, а згодом – і я…
Було чимало зустрічей і в нас удома, і в нього, коли ще діти були малюсінькими…
З роками спілкування стало епізодичним, але завше – з його жартами, розгонистим сміхом…
Сумно, дуже сумно…
Валентина Мацерук
