28 квітня на 87 році життя помер академік Петро Толочко. Якось політик Хілон зі Спарти, в VI ст. до н. е., сказав “Про мертвих або добре, або нічого, крім правди” і цей вислів перетворився на крилатий. Тільки часто його спотворюють. Так от, ось вам правда. Звісно, можна не погоджуватися, це як то кажуть, особиста думка, але прочитайте, це важливо.
Петро Толочко ніколи не приховував своїх антиукраїнських поглядів. Заперечував Голодомор як геноцид українського народу; виступав проти “націоналістичного потрактування історії України” та вважав себе частиною “Русского мира”.
З 2003 по 2005 роки очолював проросійську партію “Слов’янський народно-патріотичний союз”, пізніше відому як “Партія політики Путіна” та “Русь єдина”. У 2022 році після повномасштабного відкритого вторгнення “Русского мира” в Україну її було заборонено в судовому порядку.
Ось дещо про погляди Петра Толочка.
На відкритті ХХІІ Всесвітнього російського народного собору (членом президії якого він був) у Державному кремлівському палаці в москві 1 листопада 2018 року він заявив наступне: “Чому я тут, на Весвітньому російському соборі? <…> я вважаю себе часткою Русского міра. Русскій мір починався не з Московського царства. Він народжувався на берегах Дніпра, на давній Київській Русі… Свого часу я навіть пропонував дати Русскому міру другу назву — Східнослов’янський православний світ. Вона більш нейтральна, хоча, по суті, та ж само, і, звісно, цей світ включає в себе й мою рідну Україну. Хотів би сподіватися, що час безладдя завершиться й історія викермує на битий шлях. Не знаю, що нам робити в Брюсселі або Вашингтоні, я там чужий, але я свій у Москві й Петербурзі, і таких в Україні мільйони. Мені приємно, що процес нашої співпраці, почавшись Бог знає коли, не закінчується й сьогодні. Зараз у залі сидить Василь Семенович Лановой [народний артист СРСР і РФ], і він мені сказав: “Ну що, почекаємо ще трошки?”. Думаю, почекаємо. Історична правда не дозволить розірвати наш кровний союз східнослов’янських братських народів!”
Почекають вони! Таких нині в Україні називають “ждунами”…
Це все старий любитель Путіна кричав з трибуни тоді, коли вже було окуповано Крим та половину Донецької і Луганської областей. Коли “русский мир” вже вбив тисячі українців. Коли з телецентру “Останкіно” напівбожевільні путінські пропагандисти закликали знищити українців та українські міста, в т. ч. й Київ ядерною зброєю.
А, знаєте, що є отой “Всесвітній російський народний собор” (рос. “Всемирный русский народный собор”)? Це чорносотенна організація, що її було створено за ініціативи майбутнього патріарха Московського Кирила (Гундяєва) ще 1993 року. Очолює той “собор” відомий українофоб олігарх Костянтин Малофєєв. Саме він є головним винуватцем “гібридної війни”, що її почала Москва проти України 2014 року. Саме у структурах Малофєєва працювали відомі терористи Гіркін (Стрєлков) та Бородай. І саме “Всемирный русский народный собор” був прикриттям у процесі підготовки до гібридної інтервенції.
Петро Толочко хоч з 2017 року не керував безпосередньо Інститутом археології НАН України, але до останнього був його почесним директором. Послідовним душителем всього прогресивного і патріотичного, що було в українській історичній науці. І скільки їх – “птенцов гнезда петрова”, які відкрито, або таємно воюють з усім прогресивним, що є в нашій історичній науці, розкидано по кафедрах університетів та інститутів, музеях, археологічних експедиціях, історичних товариствах, редакціях наукових видань? Сюрреалізм якийсь…
І саме Толочко був причетний до вигадки фейкової дати заснування Києва – 482 рік, вкравши в історії української столиці ціле півтисячоліття. Про це – наступна книга, над якорю зараз працюю. І тіжко доводиться, бо Толочко і компанія капітально попрацювали, аби сховати справжнє минуле України-Руси за міфами, головним з яких досі є бридка Норманська теорія.
Такий от некролог вийшов. Вибачайте, що довгий, але маємо знати і пам`ятати, що наша офіційна історія наразі є суцільним міфом, вигаданим багато в чому на замовлення кремля.
Павло Бондаренко
