Сьогодні прокинувся від гидотного солодко-доскіпливого запаху… Мене аж зморщило від нього. Не відразу зрозумів що то за запах. Хутко перебрав архіви своєї пам’яті і згадав далеке дитинство. Точно! Це ж жук смердюх (деревний щитник, клоп з сімейства щитникових).
Ми, малі босяки ловили цих смердючих комах у кущах малини, агрусу, на листках шовковиці і заради сміху кидали їх на дівчат. А ще «прикольніше» було кинути жука у шкільну їдальню. Уявляєте, що там після цього коїлося? За мить їдальня наповнювалася таким смородом, що там годі було всидіти, вже не кажу, аби щось там з’їсти. Отакий дитячий «тероризм» пригадався мені.
Але звідки цей запах у моїй спальні?
За якусь хвильку ці гидотні «пахощі» з моїх ніздрів зникли. Проте, через деякий час знову в ніс вдарив «жук смердюх». Ну все, приїхали, подумав я — нюхові галюцинації.
Google підтвердив моє припущення. Це – фантосмія (фантомний запах), нюхова галюцинація або фантомний запах, який відчуває людина, якого насправді немає. Далі Вікіпедія заспокоює: «Виникнення випадкових фантомних запахів є нормальним явищем і зазвичай зникає самостійно з часом». Проте причин виникнення нюхових галюцинацій є дуже багато: від постстресового до постковідного синдромів, від неврозів до…
Сімейний лікар закликала мене не панікувати, а поприймати тиждень заспокійливе.
Ростислав Демчук
