Суспільство

Олег Калиняк, який лікував, воював і слухав «Радіо Ватикану»

«Я згасаю і якось дуже швидко. Хапаюсь за життя, борюсь за кожну хвилину життя. Дякую Богу, що свідомість ясна і я можу читати, слухати, дивитися. Болить душа за Україну, просто згораю. Обнаглівші московські ієрархи бандитським лексиконом баламутять мирян, оголошують патріарха Варфоломія єретиком і багато інших нісенітниць. А братія мовчить і потурає окупантам, на державному рівні ніхто не проводить роботи з цими проповідниками расової, віросповідальної ненависті та ворожнечі».

Це було в останніх повідомленнях від Олега Калиняка, про смерть якого щойно повідомив настоятель парафії у Рубанці, засновником котрої був покійний.

А ще Олег Петрович Калиняк – лікар, якого знала вся округа. Він був справді народним лікарем – не те, що не відмовляв усім страждущим, але брав машину і особисто відвозив хворих в обласну лікарню. Він йшов до морально вбитих совєтчиною старих колгоспниць у зникаючому селі і гірко бідкався над їх пиятикою, що була наслідком старої системи безпросвіття і безсуття буття. Він роками оберігав, як лев, Рубанківську дільничну лікарню, хоч це йому коштувало звинувачення у хабарництві, яке спровокувало бахмацьке неукраїнське керівництво місцевої медицини, а виконавцем став ниций «работнік культури» із Гайворона.. Тоді на його захист селяни шкарубкими пальцями так масово ставили підписи, що я здивувався – і в Дмитрівці, і в Терешисі, і в Рубанці, в Гайвороні.

Він був таким лікарем, що його досі згадують добрим словом і в Дептівці на Конотопщині, де він працював до переїзду в Рубанку, і біля лінії фронту, де навіть проросійські настроєні донеччани визнали його своїм. До речі, Олег Калиняк добровольцем пішов на фронт і спочатку канцелярські вояки оприділили його не медиком, як слід би, а чи то навідником гармати чи щось таке… Він слухняно підкорився військовій дисципліні, аж доки не роздивилися уже на лінії фронту, що таки ж доцільніше медика використовувати саме як медика.

Олег Калиняк слухав «Радіо Ватикану», що не завадило йому підтримати українську православну парафію у Рубанці на Бахмаччині, першим старостою якої він і став. Він був людиною щирої віри, яку, на жаль, зустрічаєш не часто навіть серед священиків… Ми з ним ще встигли обговорити книги Ернста Ренана про життя Ісуса Христа і апостолів та він мене палко підтримав, коли я писав про походження Спасителя і апостолів…

В останньому повідомленні в соціальній мережі Олег Петрович писав, що читає біографію… Шекспіра авторства С.Шенбаума. Він був справді інтелектуалом із широким колом зацікавлень. Сільський лікар, що читає біографію Шекспіра, слухає «Радіо Ватикану», розмірковує про книгу Ренана, звісно, вивчає останні медичні видання – скажіть мені, хіба в наш час нема таких святих подвижників, як то було в земській медицині!

А ще ж він у своїй лікарні знайшов і прочитав записи своїх попередників – лікарів 1930-х років, які шифрували записи про Голодомор. Шифрували, бо антиукраїнська влада переслідувала за саму навіть фіксацію голодоморних смертей. Тепер ці записи – у київському музеї.

Олег Калиняк – голова Бахмацької районної «Просвіти», був депутатом обласної ради. А коли приїздили із забічного села за доктором – він сідав на підводу і їхав пособляти хворому.

… Я думав, що сталося чудо, коли він зі своїм діагнозом і після шести опромінень повернувся у Рубанку до роботи і хвалився, що за день не хотів навіть прилягти. Власне, чудо й сталося – ще півроку він був серед нас. Завдяки доньці поїздив по Грузії, захоплюючись країною і людьми. Завдяки друзям побував у Холодному Яру, звідки хвалився, що навіть забув про хворобу…

… Тепер я знаю – святі точно є серед нас. Просто за життя ми нездатні їх розпізнати.

Василь Чепурний

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.