У київський ботанічний сад імені Гришка НАН України — кілометрові черги. Навіть тепер, у війну. Усі поспішають встигнути зробити фото та селфі, поки весна ще юна та первозданна. Це якраз та пора, коли треба закохуватися. Київ розцвітає, місто по вінця наповнене буянням природи.
А від’їдь кілька кілометрів від столиці, і зачаруєшся кожною сільською хатою, яка буквально тоне у зелені, квітах, хмарах метеликів. Якою миловидною і свіжою здається рілля, коли над нею кружляють птахи! Картини Клода Моне та Вінсента ван Гога «відпочивають» на тлі українських пейзажів…
Коли ще неповнолітня весна кипить повноцвіттям. А вузенькі дороги вже стали зеленими тунелями, і пташині серенади «рвуть» душу. А як вони вигулюють гілками дерев. Це справжній парад закоханих і граціозних. Цілі “санта-барбари” і “віднесені вітром” у неймовірній екранізації та талановитому музичному супроводі. Тут других скрипок нема. Всі 
перші. А як же він несамовито звучить, цей неперевершений багатоголосий оркестр розбудженої природи…
І лише лелеки над цими оркестровими ямами зібрані та врівноважені. Як диригенти у білих сорочках та бездоганного крою фраках. Світ заливають тисячі відтінків зеленого, сотні відтінків білого, які невпинно наростають за реостатним принципом. Лише за ніч – від пуп’янків до неперевершених первоцвітів. Зухвалих, як ліцеїстки.
І вже шампанським вибухає бузок… Вже цнотливі верби розпустили коси, а які незбагненні черемхи у білосніжних сукнях, вельонах та серпанках. Зачаровують, замиловують, закохують. Магнолії та сакури, звичайно, прекрасні гості на нашому святі весни, та наші вишні, яблуні і абрикоси розцвітають не менш витончено і пишно. Як старшокласниці перед хлопцями на шкільних подвір’ях.
А як кокетливо сонце пустує з дощем, даруючи нам озони і веселки. Це якесь суцільне танго “дель капінерес”. Яка ж вона велика і свята місія – сіяти і засипати землю суцвіттями та пелюстками. Не менша, ніж засівати зерном. А ще щедро збризкувати бездоганними нішевими ароматами від парфюмерного дому – Весна.
І знаєте, що я вам скажу, найталановитіші рецепти парфумів, фарби полотен, музику люди точно вкрали у весни. А як у живій природі це все органічно переривається органними акордами дощу на бляшаних дахах та у ринвах…
Як не заздрити весні, котра завжди є молодою, її летючому настрою і глибині відчуттів та барв. Її феноменальній здібності милувати, відроджувати і продовжувати. Всаджувати найнепокірніших у гнізда і пильнувати родоводи…
Які це потужні багатовікові шлейфи та флери, які неочікувані інсталяції, коли поля вже одягнули крепдешини, а ліси – шляхетні зелені сукні англійських королев та мундири королівських єгерів… І як у всю цю небесну та земну ідилію категорично не вписується війна — брудна, брутальна, неправедна.
Війна проти народу, який неможливо перемогти апріорі. Бо він, як дуб з величною кроною, тисячолітнім корінням вріс у свою рідну землю. І вже знову готовий розцвітати…
Тому все буде Україна!!!
Ануш Балян
