У торгівельному центрі «Метроград» чую позад себе цокання підборів молодої панянки. Я ввічливо відкриваю перед нею двері, притримую їх, вона проходить і теж ввічливо мені каже: «Спа-а-сіба бальшое»…
І ніби ж усе нормально.
Більше того — УСЕ Ж ГАРНО! А я іду сам собі далі, а думку і свідомість точить невпокорений черв’ячок: «Якби знав, як вона мені відповість, не людською мовою, а язиком ворожим, я би їй ті двері не тримав».
А далі один сумнів заступає інший: «Ну, і що ж ти тоді за джентльмен, де твоя шляхетність?» А злий черв’ячок підказує – «в с*аці!».
Хоча, може, тут МОВА зовсім ні до чого???
Адже ж кожною мовою можна сказати: «Я тебе кохаю». І навіть на «іхнєм язикє». Але саме мільйони українців чули останні в своєму житті слова на тому ж «іхнєм язикє» — расстрєлять! Українці і сьогодні чують їхні криваві і дикі команди: «Агонь по хахалам».
Тому геть сумніви!
І нехай кожен знає, якщо він живе в Україні і зневажає мову, а відтак наш багатостраждальний нарід, то такому я двері не триматиму, а можу ними навіть «припаяти».
Сергій Файфура
