Моя баба Ольга дуже хотіла, щоб ми їй замовили привітання з днем народження по радіо. Щороку, незадовго до іменин, жалілася численним подругам: «От людські діти дак заказують! І так же ловко: «Дорогая мамочка! Поздравляїм тебе, желаїм щастя…» І змахувала сльозу від образи через те, що радіо жодного разу не вимовило її імені.
Якось я вирішив цю прикрість виправити. Як замовити вітання на обласному радіо, – не знав. То пішов і замовив на районному.
Думаю, що радіо в бабиному коридорі таки разочок сказало «Дорогу Ольгу Петрівну…», але ніхто цього не почув. На жаль. Річ у тім, що вітальні програми на районному радіо виходили в ефір рано-вранці.
А пісню я замовив бабину улюблену: «А липи цвітуть – слухняні-слухняні!»… Вона підспівувала чогось саме так – чи то не дочула правильних слів, чи то хотіла досягнути якогось виховного ефекту. Тепер уже хто зна?
Сергій Осока
