Виявляється, є такий термін — плювіофіл. Це людина, яка любить дощ у всіх його проявах… Грім і блискавку, хмари і краплі дощу на вікнах, калюжі і веселку, запах дерев і трав після зливи. Щебіт птахів після негоди та інший атмосферний антураж…
Однак, я гадаю, плювіофіл це, певною мірою, ще й соціальний статус… Добре бути плювіофілом під плєдом, на терасі, з бокалом каберне-совіньон або бутилкою ширазу…
Пити вино невеликими ковтками, втішатися, як краплі небесної вологи надаються гравітації та падають ниць і думати… Невтомно думати над марнотою і плинністю цього світу…
А якщо треба херачить о 4-ій ранку під дощакою на вранішню дойку на ферму, то все плювіофільство злазить з тебе в одну мить, як стара, зношена шкіра з гадюки…
Серед доярок плювіофілок нема…
Віталій Чепинога
