Парадокс «Стріли Зенона» в тому, що стріла, яка летить — нерухома, бо в кожен момент часу вона займає рівне собі положення, конкретну точку координат, тобто перебуває в стані спокою. Рівно так само нам складно оцінити себе і своє життя у динаміці. Іноді нам здається, що ми застигли у моменті і нікуди не рухаємось, що якесь поточне паскудство триватиме вічно, бо ми завжди мислимо моментами. Але це всього лиш когнітивне упередження, бо одні моменти незворотньо змінюються іншими і… стріла летить.
Іноді наша стріла візьме та й поцілить в якусь жабу, і здається, що ми вже приречені і мусимо неодмінно йти тепер у тому напрямку. Але достатньо лише перестати вірити у цю казку і виявиться, що можна розвернутись і йти у зовсім інший бік.
Навіть у найзастигліші і найпаскудніші моменти життя стріла часу продовжує летіти. І вона неодмінно потягне нас за собою, з минулого у майбутнє, бо така її природа.
Головне — не опиратись і не триматися за корчі. І це дає нам надію на зміни і неймовірно полегшує життя. Бо все стає можливим.
Поки стріла летить.
Володимир Гевко
