Помер український письменник Василь Рубан.
Колись, дуже давно, 1989-го року, того року я закінчив університет і тільки почав працювати в редакції газети «Молодь України», він прийшов до нас, у відділ літератури і мистецтва, так він тоді називався, приніс рукопис книги своїх мемуарів. Це були спогади про його перебування в російському таборі для політв’язнів та про його примусове перебування в психлікарні – «каральна психіатрія».
Потім Василь дістав з портфеля пляшку горілки, кілька бутербродів і кілька годин розповідав про свою гірку долю, про кращі роки життя, прожиті в тюрмі і про дуже важкі місяці перебування в «психушці».
Він не вірив і не сподівався, що ми в газеті надрукуємо хоча б один уривок з його мемуарів. Він щиро дякував уже за те, що його вислухали.
І який-то був резонанс, коли через кілька днів республіканська газета «Молодь України» з номера в номер почала друкувати книгу Його спогадів про російських табір для політв’язнів та про реалії російської каральної психіатрії.
Нехай благословенною буде пам’ять про Нього.
Іван Безсмертний
