Найбільше, що турбувало мене під час хвороби на COVID, це те, що я можу наражати на небезпеку інших. Відколи відчув ознаки вірусної інфекції, одразу здав тест. Він був негативним. Я здавав тести ще за день, і ще за день. На четвертий день тест виявився позитивним. І плр, і тест на антиген. Тест ІФА нічого не показував.
Але, знаючи, що тести реагують декілька днів, я зберігав дистанцію до оточуючих і був у масці. Друзі жартували з мене: мовляв, так хочу позитивного тесту, що маніакально здаю, щоби він з’явився.
Коли мій стан погіршився і львівські лікарі порадили терміново шпиталізуватися в Києві, я збирався їхати автівкою. Друзі не відпустили мене самого і один з них, який щойно перехворів на COVID і не ризикував заразитися, сів за кермо.
Я не знаю нікого, хто б від мене заразився. Моя родина, співробітники у Львові, люди, з якими я зустрічався – всі здорові. І це, звичайно ж, не може мене не тішити.
Ми не завжди можемо визначити причину хвороби, ми не можемо дозволити собі жити у постійному локдауні, але дотримуватися дистанції і носити маску — ознака елементарної відповідальності і поваги до інших.
Микола Княжицький
