Суспільство

Прадіди, що помирали голодною смертю

Знов нагадує дата про двох моїх прадідів — Самійла Чепурного та Євсентія Ященка: голодного 1933 року вони сиділи на печі в Авдіївці, звісивши брезклі ноги у ночви, щоб туди стікала сукровиця…

І відмовлялися не від їжі, а її подоби, приготовленої їхніми, відповідно, невісткою та дочкою (а для мене це баба Лисаветка), мовляв: не хочемо…

Насправді відмовлялися, щоб вижили мій батько Федір, 1929 року народження, та дядьки Миколай (старший з трьох братів) та Василь (молодший за мого батька, значить, це він був у колисці, коли комуністи знайшли там вузлик квасолі, прихований бабою)…

Прадіди померли голодною смертю.
А перед тим ще комнезам найшов у хліві, під гноєм (худоби давно не було), у ґрунті, косу цибулі. Потім — казала баба — гори цибулі згнили на пристані у Макошино…

Баба Лисаветка говорила тільки про голодовку — терміну Голодомор ще не було. Баба не терпіла ні колгоспів, ні совєтської власті до кінця своїх днів (померла 1987 року у віці 82 літ) і погрожувала Брежнєву кулаком, коли він переставляв челюстями по радіо — приймач на стіні вимикався хіба що на ніч.

Але не розповідала про своїх батька і свекра…
Боявся розповідати і батько — берегли мене.

Розказав про всі ті жахи тільки дядько Миколай, коли я провідував його востаннє перед смертю. Це той, що був фронтовиком (встиг повоювати з японцями на Далекому Сході), зварювальником в МТСі і відмовився вступати в компартію. Сказав секретарю райкому, що не може в партію, бо не краде стільки як директор і парторг…

А дядько Василь, коли я вивчав Лєніна в противагу брежнєвам, говорив просто: «Вступиш у партію — і сам бандитом станеш».

Дядько був передовим комбайнером, дуже тямущим на всякі технічні новинки, удостоювався честі… обідать з секретарем райкому, але від партії тримався подалі.

Дядьки знали усю правду про Голодомор.

… Авдіївська сільрада , коли готувалася Книга пам’яті жертв Голодомору, подала лише двоє прізвищ… Це не були мої прадіди. Це була фальсифікація брехливих і лінивих, поганих нащадків тих убієнних, котрі дивляться на нас з Небес і дивуються…

Василь Чепурний

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *