Страшна біда українців полягає в їхній довірливості і наївності. У тому, як легко вони впускають до себе чужі ідеї, чужу культуру, чужі віяння, як легко приводять до влади інородців, і як легко зраджують своїх кращих лідерів і ватажків.
Якраз червоні комісари та російські «переселенці» й почували себе хазяями на нашій землі, вимореній Голодомором, репресіями та масовими розстрілами у ХХ ст.
Немає в Україні сім’ї, якої б не торкнувся голод. В моїй сім’ї з дитинства ходила розповідь прабабусі про те, як вночі двері в хату хтось підпирав дровенякою, а потім розбивалося вікно і всередину просували лопату…
Сьогодні сумний день для серця кожного українця. Ми вшановуємо пам’ять мільйонів загиблих через Голодомор, влаштований проти нашого народу більшовистською Москвою.
Знов нагадує дата про двох моїх прадідів — Самійла Чепурного та Євсентія Ященка: голодного 1933 року вони сиділи на печі в Авдіївці, звісивши брезклі ноги у ночви, щоб туди стікала сукровиця…
Жахлива трагедія, одна з найбільших в історії людства. Організоване маньяком-вбивцею та тисячами його соратників, цілеспрямоване та жорстоке винищення цілої нації.