Тільки лінивий, і то не кожен, не знає, що ми, українці, вели постійну війну з московитами ще з тих пір, коли самої Москви не було, з 12 ст., коли Андрій Боголюбський зруйнував Київ, і до половини 17 ст., коли Москва і Варшава роздерли Україну по Дніпру.
П’ятсот років перманентної боротьби між двома цивілізаціями, нашою і московською. Здавалося б, цей півтисячолітній період історії нашого народу мав би привертати до себе увагу наших сучасників, але насправді так воно не є.
Сучасний пересічний українець про ці часи не знає майже нічого. Не знає про те, які саме принципи і цінності протягом 500 років відстоювали наші предки, і, взагалі, за що, власне, вони тоді воювали.
Протягом останніх десятиліть завдяки дослідженням українських істориків відкривається та правда, за яку йшли в бій наші предки, правда бути українцями. Правда громадам у селах, містечках та містах самим собі давати раду, правда мати незалежний суд, правда захисту приватної та спільної власності, правда вибирати ту чи іншу конфесію.
Пересічний українець і не підозрює, що принципи та цінності, яких йому так часто не вистачає в сьогоденні, були нормою для наших предків протягом п’яти сотень років.
Важко зрозуміти, чому знання про цей період сьогодні не доносяться до учнів та студентів, чому вони містяться тільки у спеціалізованих науково-історичних виданнях?
І скільки коштів та зусиль економлять московські пропагандисти на тому, що до українців не доходить інформація про славні сторінки правдивої української історії.
Володимир Ткачук
Фото Людмили ХВОЇ
