Баба Тетяна була штунда, сильно віруюча. І я їй часто влаштовував екзамен.
— Коли народився бог, бабо? — питав бабу.
— Бог всігда був, — казала баба.
— А Різдво коли?
— Сьомого єнваря, — казала баба.
— А що воно значить?
— Сьомого єнваря Бог рождається.
— Ти ж кажеш, він всігда був!
— То Бог Отець, а то Бог син…
— А хто главний з них?
— Ніхто! — злилася баба з моєї тупості. — Бог єдин!
— То в тебе два боги — син і Отець?
— І Дух святий, — добавляла баба.
— Тобто, три боги в тебе?
— Да! — казала баба.
— Тебе б, бабо, спалили на кострі триста років тому, — казав я бабі. — Бо ти верзеш єресь.
— Чого це?
— Бо є догмат віри, триєдинство бога і єдність його в трьох іпостасях.
— Ну, да, — казала, баба.
— А чорти є?
— Є, — казала баба. — За мною колись чорт ішов лугом цілу ніч…
— Бо ти відьма, — казав я бабі. — Чорти за відьмами ходять. Ти чорне яйце катала по подушці, коли мати захворіла. Я бачив! І посадять тебе, бабо, в чорний казан, і поливатимуть гарячою смолою… І чорти будуть тебе штовхати кочергами…
— Йди ти нахер, — казала баба. — Піди краще козу прижени з лугу…
Віталій Чепинога
