Цими днями засновникові Фонду «Демініціативи» Ількові Кучеріву (1955-2010) сповнилося б 68… Традиційно мій день народження плавно переростав у його. А дещо цікаве написати про друга спонукав генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології професор Володимир Паніотто. Дякуючи йому, згадав нашу співпрацю, зокрема під час Жовтогарячої революції (2004-2005).
Консорціум у складі «Демініціатив», КМІСу та Центру Разумкова провів Національний екзит-пол. За нашими даним, під час ІІ туру президентських виборів, 21 листопада, переважна більшість українців явно віддала перевагу Вікторові Ющенку. А ЦВК – Віктору Януковичу.
Ілько Кучерів, оголосивши о 23.00+ в УНІАНі уточнені результати Національного екзит-полу, поїхав у ЦВК. Мене попросив дочекатися його біля інформагенції:
– Є ідея!
Він подискутував там, декого назвав «підра***м» і після півночі повернувся до УНІАНу. Запитав мене:
– Хто може зверстати листівку з даними екзит-полу?
– Мій син Тарас Довгич.
– А надрукувати?
– Мій друг Сергій Данилов, «Такі справи».
– Дзвони їм негайно. Листівка повинна бути готовою на ранок: на Майдані, я переконаний, збиратиметься народ…
Звичайно, ні Тарас, ні Сергій не відмовилися від нічної роботи. Годині о 4-й ми втрьох (син був за кермом своєї автівки) завезли оригінал-макет на Виборзьку, 84. Головний технолог Мирослава Левицька, друкарі та інші робітники чекали нас. А Сергія в офісі не було. І його мобілка не реагувала на мої дзвінки. Удень з’ясувалося, що від утоми він просто звалився з ніг і заснув богатирським сном…
Мирослава придумала, що робити. Вона подзвонила співвласнику поліграфбази «Такі справи» Олександрові Данилову, який емігрував у Литву від переслідувань: йому загрожувала буцегарня за публікацію брошури Юлії Тимошенко 1.000.000-м накладом… Сашко попросив мене пояснити, про що йдеться у листівці, й дав Мирославі дозвіл на друк. Про всяк випадок він вирішив не ставити вихідні дані… Листівка стала підпільною!
Годині о 8-й ми привезли 50.000 примірників до консерваторії. Показали один екземпляр коменданту Майдану Романові Безсмертному (до речі, моєму земляку: навіть з однієї й тієї ж вулиці в Мотижині…) й у відповідь почули:
– Хлопці, треба ще стільки ж. Бачите: люди йдуть і йдуть на Майдан…
Коротше кажучи, впродовж трьох днів «Такі справи» таємно надрукували 500.000 примірників продукту, який виявився візуальним чиннком революції…
Згодом науковий директор «Демініціатив» Ірина Бекешкіна (1952-2020) засвідчила, що Наш Ілько став ініціатором і свого роду продюсером прецеденту в історії світової (!!) соціології: подібних листівок не було ніколи ніде.
Віталій Довгич
Дякую!!