Різдвяне одкровення осмисленого голосу Душі

В інший час написати це вважалося б божевіллям. Але Різдво дає мені таку нагоду — говорити голосом Душі. Адже я знаю, написане мною неодмінно прочитають ті, хто думає чи відчуває так само, як я. Отож, головне питання, яке не дає нам спокою — хто ми? Який сенс нашого життя? Яка мета і призначення?

Більшість людей на землі думає, що метою чи мрією життя може бути багатство або влада — і вони вперто реалізують цю ідею фікс. У підсумку більшість так і залишається нещасними людьми.

Хтось проголошує своєю метою абсолютну свободу — свободу від будь-яких зобов’язань, від прив’язаності до речей, до інших людей, чи до власної країни. Свободу жити лише для себе і задля задоволення власних потреб. Але свобода обертається самотністю і неможливістю поділитися з кимось власною сутністю.

Хтось обирає для себе релігію, як спосіб життя із суворим слідуванням заповідям, канонам і обрядам, суворим постам і обмеженням плоті — у підсумку здебільшого і це не гарантує просвітлення, як найбільш жаданої мети.

Весь час не вистачає чогось головного. А саме. Розуміння того, що всі ці вищеназвані категорії, яким поклоняється в тій чи іншій мірі значна частина людства, є не метою, а всього лише засобом! Засобом для досягнення мети, а сама мета залишається поза межами осмислення.

А в чому ж мета, іронічно запитаєте ви?

Часом мені здається, що я відчуваю її інтуїтивно, як і більшість творчо одержимих людей, яких усе життя мучать оці вічні риторичні питання, але відповідей на які вони ніколи не отримають, або отримають, але вже за межами земного буття. Хто знає?

Отож, про Мету. Її суть давно розпорошена між відомими релігійними вченнями і доктринами, але я сформулюю це своїми словами. Головне призначення і мета Людини — якомога раніше відчути в собі присутність Вічної Душі, а відчувши, слідувати її велінням кожної миті, кожного дня.

Душа знає, що Буття – це безмежна Гармонія і Любов, яка нескінченна у часі і просторі, або, точніше, це субстанція, що знаходиться поза межами цих вимірів.

Основне призначення Людини підтримувати цей Божественний Гомеостаз у рівновазі. Не в інтересах особистої вигоди, зручності чи наживи, а в сенсі Божественної Гармонії, про яку знає ваша Душа. Але голосу цієї Душі більшість так і не почує, проживши своє коротке, з огляду на Вічність, життя.

Як сформулювати ці закони нашими недосконалими словами?
Я спробую.

— Світ досконаліший за людину — приймай його таким як він є, спостерігай за ним, вивчай його і дивуйся його досконалості.
— Видимий світ є лише проекцією світу, недоступного для нас. А люди є лише носіями певних ідей чи сутностей, які вони містять у собі. Не ображайся на людей, не осуджуй їх, вони такі як є. Одні з них вчать тебе мудрості, інші випробовують тебе на міцність.
— Наші думки, почуття, фантазії чи мрії є настільки ж реальними, як і ми самі. Ми є тим, про що ми думаємо, мріємо, що ми відчуваємо.

— Ми здатні змінювати цей світ, лише змінюючи і удосконалюючи свою сутність — впускаючи в себе високі думки, ідеї і почуття — і забороняючи доступ до себе низьким, думкам, емоціям чи почуттям, які перетворюються у вчинки і руйнують Всесвітню Гармонію. Далі — уявлення про Гармонію ми матералізуємо через Мистецтво, Філософію і навіть високі технології. Врешті-решт — через світогляд і спосіб життя.

— Наше Служіння Гармонії має бути беззаперечним. У коло наших позитивних думок і перетворень має входити все: турбота про довколишню природу, людство, планету, близький і далекий Космос, оскільки Ми є його Частинкою, а він є Частинкою Нас.

Щоб було краще зрозуміло — вдамся до простого порівняння. На побутовому рівні ми є лише маленькими клітинками великого неосяжного організму, які мають виконувати те, що їм відпущено робити згідно вищих Законів Буття. Ми не знаємо Вищого задуму Всесвіту, який є за межами нашого існування і розуміння. Але кожен із нас має робити те, що потрібно всьому організмові. Робіть те, що підказує вам Душа. Душа, а не тіло!

Будь-яка клітинка, що дбає про себе більше, аніж про потреби загального і цілого — перероджується і стає злоякісною пухлиною. Пухлина розростається і шкодить всьому організму. Організм весь час оновлюється і самовідтворюється. Організм знищує негативні сутності і шкідливі самоутворення в ім’я Вищої Гармонії. Отож, виходячи з усього, найвища сутність Людини — продовжувати існування Вічної Гармонії, як задуму Божого.

На рівні наших людських можливостей це виглядає так:
— Не продукувати зла, ненависті, агресії, заздрості, ревнощів, люті, помсти.
— Не спотворювати світ і людей брехнею чи лжесвідченнями заради своїх особистих мотивів.
— Не створювати собі ідолів, кумирів, не жити шкідливими ілюзіями.
— Підтримувати у всьому Гармонію і лад, починаючи від власноі Душі і кінчаючи своїм подвір’ям, вулицею, містом, країною.

— Підтримувати світлих людей, які несуть у світ Гармонію і Любов, розрізняючи їх поміж лжепророків і лжемесій, які маніпулюють вами заради своїх особистих меркантильних цілей.
— Щомиті розуміти, що наше багатство, наша посада, наш талант чи наша популярність це лише дієві інструменти задля позитивних змін у Світі.
— Ми маємо робити цей світ щомиті і щодня бодай трішки досконалішим і гармонійнішим.
— Маємо подумки кожної миті відчувати вдячність за можливість осмислювати себе як Частинку Вічного Всесвіту і Всюдисущого Нескінченного Бога.

Хай буде так!
Гарного Різдва Вам, люди!

Анатолій Матвійчук