Суспільство

Сховище пам’яті…

Я, наприклад, не можу запам’ятовувати номери телефонів, адреси, дати, час. Усе, де є цифри. Так буває. Пам’ять вважає, що це категорії неважливі.

Але разом з тим не губляться там імена падлюк…

«В Київ приїжджає артист М. Буде круто, треба сходити», — пише один мій фб-френд.
А пам’ятаєш, що в 2014-му цей артист сказав про тебе в тому числі, коли ти скришував зуби на майдані?

«Хороший політик Н. Його треба підтримувати…».
А пам’ятаєш, кого підтримував той політик в 2013-му?

«Хороший хлопець В…».
Ага, якби не його участь в антимайданських побоїщах.

«Яка красива артистка…».
Якби ще не їла у путіна з руки.

«Який мудрий священник…»
Але ж це саме той, що проклинав Україну і українців, а потім втік у росію.

Пам’ять коротка!
5 років чималий термін, щоб втримати все в тому сховищі. Але ж має щось лишатися…

Знакове, важливе! І те, що той хтось п’ять років тому став тобі ворогом, а сьогодні сказав щось в унісон твоїм думкам — зовсім не перекреслить того давнього вчинку, і зовсім не привід його цитувати і підносити…

Татуся Бо

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.