Я, наприклад, не можу запам’ятовувати номери телефонів, адреси, дати, час. Усе, де є цифри. Так буває. Пам’ять вважає, що це категорії неважливі.
Але разом з тим не губляться там імена падлюк…
«В Київ приїжджає артист М. Буде круто, треба сходити», — пише один мій фб-френд.
А пам’ятаєш, що в 2014-му цей артист сказав про тебе в тому числі, коли ти скришував зуби на майдані?
«Хороший політик Н. Його треба підтримувати…».
А пам’ятаєш, кого підтримував той політик в 2013-му?
«Хороший хлопець В…».
Ага, якби не його участь в антимайданських побоїщах.
«Яка красива артистка…».
Якби ще не їла у путіна з руки.
«Який мудрий священник…»
Але ж це саме той, що проклинав Україну і українців, а потім втік у росію.
Пам’ять коротка!
5 років чималий термін, щоб втримати все в тому сховищі. Але ж має щось лишатися…
Знакове, важливе! І те, що той хтось п’ять років тому став тобі ворогом, а сьогодні сказав щось в унісон твоїм думкам — зовсім не перекреслить того давнього вчинку, і зовсім не привід його цитувати і підносити…
Татуся Бо
