Суспільство

Слава нас наздоганяє

Пізнім вечором, після кількох склянок густого, червоного, правдивого вина, своєрідної антиCOVIDної процедури, лихий підбурив мене увійти до мобільного додатку Приват24, аби скомпонувати платню за спожиті 7 кубів холодної води. І, може, через те, що йшлося про воду холодну, а за «бухгалтерію» я всівся «підігрітий», мені раптом «засліпило», і я втулив не в тому місці крапку та відправив власних коштів на рахунок постачальника не за 7 кубів, а за 77…

З тієї мороки наступного дня мусив іти до найближчого офісу Приватбанку, писати відповідну заяву, аби повернули помилково переплачені гроші. Ще за кілька днів поїхав до Ірпіньводоканалу, аби й там написати заяву та звірити банківські реквізити.

І в Приватбанку, і в Ірпіньводоканалі мене зустріли послужливо і поштиво, не сказати б, з розпростертими обіймами, але з добродушністю та розумінням. Не було ні жодних жартівливих кпинів, ні навіть поблажливих усмішок, якими назагал обдаровують недотяп, бо, виявляється, я такий не один, такого люду, кажуть, хоч греблю гати.

Коли всі папери упорядкували, останньою крапкою мала була бути віза головного бухгалтера Водоканалу. Підходимо до дверей, а на них — модерна вивіска із прізвищем, тиснена золотом. Прочитав і мало не сторопів — моє прізвище!

Мила жіночка, головний бухгалтер Водоканалу, люб’язно посміхається і просить не хвилюватись, бо з тими грішми, то не є страшна недоречність, яку не можна було б виправити. Кошти вже сьогодні обіцяє повернути. А я й забув уже про гроші, кажу: як приємно здибати однофамілицю, тим пак, що прізвище наше достатньо рідкісне.

— Серйозно? Я і не завважила, — припадає поглядом до паперів, посміхається: — і справді, однофамільці! Але чому ви вважаєте, — дивується, — що воно рідкісне? У нас, на Чернігівщині, звідки я родом, навіть дуже поширене.
— О, то ми ще й земляки, я з Менського району.
— А я із Бахмача. А в Щорському районі, у селі, звідки чоловік родом і чиє прізвище ношу, таких — півсела. Я вам більше скажу, нещодавно головним редактором найповажнішої Чернігівської обласної газети «Деснянська правда» був не хтось, а чоловік із нашим прізвищем!
— Та ви шо?!
— Ну, я вам кажу! А ви не знали?
— Не знав.
— Да, чоловік із нашим прізвищем. І кажуть, що був дуже хороший редактор.
— Напевно, прибріхують, як завжди.
— Да нє, говорили люди, що розбираються…

Леонід Ісаченко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.