Друг Моноліт здобув вічне життя в бою… Вічна шана тобі… При знайомстві я спитав тебе: хто ти за національністю?.. І мене вразило як ти твердо сказав: Українець, і звати мене Юрій Юрійович Ногай. Ти був хорошою і чуйною людиною. Одного разу мене втішило як ти приніс мені чаю і не приховував задоволення, що я, подякувавши, почав смакувати його….
Часто розказував як любиш свою сімʼю, а в побуті на фронті завжди облагорожував своє місце проживання комфортом і домашнім затишком. Всі побратими дивувались як в тебе це виходило…
В бою ти був вправним і сміливим стрілком і з вражаючою точністю косив москалів, відбиваючи кожноденні атаки, разом із побратимами , а ще, не зважаючи на поранення плеча, ти допомагав тягнути ноші із тілом 
загиблого побратима 2 км лісом, ти був сильний як лев, та отримав смертельні поранення від прильоту під час евакуації …
Перед смертю попросив, щоб рятували других поранених, а не його, і просив пробачення, що так сталось, і ще сказав щоб передали, що любить дружину і сина та Україну
… Я не знаю як виразити біль втрати для мене і мого підрозділу через твою смерть…. Ти частина нашої спільної Української душі, яку вирвали від нас, і якої завжди буде не вистачати. Ми завжди будемо тебе памʼятати та славити, і клянемось всім нашим підрозділом, що за тебе і всіх загиблих побратимі будем мстити кровʼю москалів, до тих пір, поки не згине супостат на нашій землі.
Вічна Слава тобі, Юрец, і вічний спокій. Мав честь зустріти таку людину в своєму житті!!!
Володимир Пастушок
