Сон вдома.
Його не порівняти ні з чим. Ти засинаєш під знайомою ковдрою торкаючись ногами рідних ніг, і ті тисячі миль доріг, які намотав, потроху розмотуються неначе якийсь казковий клубок.
Час від часу я прокидаюся, дивлюся на дівчат, якими обкладений з усіх боків, слухаю сопіння і, посміхаючись, «красивий і широкий засинаю на спині…».
Сон вдома це щось абсолютно неймовірне.
І я щомиті дякую за нього. Дякую тим, хто не спав ці роки і не спить зараз вдивляючись і вслухаючись у ніч. Я дякую і вкотре, як мантру проговорюю обіцянку робити все, щоб і вони якомога швидше мали сон вдома. А ще пам’ятати тих, хто вже ніколи додому не повернеться.
Сон вдома.
Щастя як воно є.
Руслан Горовий
