Культура

Дух Америки

Перший книжковий тур Сполученими Штатами завершено. Я знову побродив Манґетеном, зайшов у ті місця, де не встиг побувати раніше, зокрема на місце вбивства Ленона і на Бруклінський міст. Побродив даунтауном. Зайшов на меморіал 11 вересня.

Загалом Нью-Йорк для мене це місце сили. Якби на світі не було Києва, я б точно жив тут. Також побачив нові місця в Джозі. Провідав старих друзів і пополоскав дупу в Атлантиці.

Потім гайнув на захід до Сіетла.
Неперевершене місто в молодому штаті, що розвивається стрімкіше за гірський потік. Могили кумирів, купання в озері Вашингтона. Пиво в Старбаксі, і знову ж друзі.

Дуже прикольно для вуха українця звучить фраза, «ну, тепер на схід», коли ти летиш у Філадельфію, яка все життя для тебе була на заході. Філа. Перша столиця. Місця, якими ходили батьки сучасної Америки. Пам`ятник Роккі, злива, мокрі черевики і гуляння по тюрмі. Було дуже круто і, звісно, мало.

Денвер і околиці.
Загалом Колорадщина — це любов з першого погляду. Скелясті гори, кришталеві озера, шахтарські містечка як з вестернів чи фільмів Тарантіно, справжній американський олдскул. Зайці і білочки на ярді. Загалом про природу Колорадо можна і варто написати окрему книжку. Може, якось і зберуся.

Чикаго.
Хтось скаже — Алькапонщина, та мені ближче назва — Обамщина. А ще реальний Голівуд, місця, де знімав фільми Чаплін. Дивишся на будинок, ну, скільки йому? Ну, хай років сорок, а потім читаєш, шо кінець дев’ятнадцятого сторіччя. І трохи офігіваєш.

Даунтаун, військовий пірс, хмарочоси. Все це тепер назавжди закарбовано в серці. А також українське село і його мешканці. Головне відкриття для мене в Чикаго — український музей. Речі Шептицького і Петлюри. Нагороди і знаки підрозділів часів козацтва. Такого я не бачив ніде на Батьківщині. Ті, хто вимушено полишав Україну, не просто привезли в Америку артефакти, вони зберегли їх. Це вражаюче!

Каліфорнія.
Це просто пісня. Цицька Силіконової долини, затягнутий димом від пожеж на півночі Сан Франциско. Франик прекрасний. Часом здається, що це місто не справжнє, що це декорації до якогось прекрасного фільму, і що зараз вийде режисер, гаркне: «знято», і ця краса зникне. Відверто заздрю людям, які тут живуть і бачать цю красу щодня.

Звісно, я пірнув в океан, проїхався на фунікулері і пройшов екстерном туристичний маршрут. Однак цього точно мало. Тре вертатися. До того ж не був в ЕлЕй і Сан Дієго.

Окрема тема польоти над Америкою.
Це дуже круто. Гори, озера, пустелі, нитки інтерстейт, хайвеїв, сотні залізних пташок в небі одночасно. Я чотири рази пролетів над США від одного океану до іншого. Був на борту п’яти місцевих авіакомпаній. Я не став американцем, однак я точно відчув дух.

Я вдячний кожній людині яка прийшла на ці вісім моїх зустрічей туру. Ще більше я вдячний тим, хто допоміг їх організувати. Звісно, я дякував і ще подякую кожному з них особисто. Люди, ви нереально круті. Глянути в очі кожного з вас, відчути вашу реакцію на українське слово — більшого щастя для письменника немає. Вже починаю обдумувать наступну подорож.
Невсеремось!

Руслан Горовий

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.