Якось мені подарували справжню «Zippo».
Я наклацався (характерний, навіть запатентований, звук) досхочу, навіть купив спеціальний гас, і тішився…
У «Zippo» є дві вади (а, може, й чесноти на той час): вона має великий розмір і достатньо важка. Коли ж з’явилися перші мобільні телефони масового вжитку, то в них були вади ті ж.
Довелося обирати: в одній кишені піджака — хусточка, а в другій – телефон чи «Zippo». Класти гасову запальничку до хусточки якось не виходило. Тож, «Zippo» стала лише домашнього використання, але це неповага до запальнички, коли її клацання не чує публіка.
Так я її комусь і подарував, хто був завзятий шанувальник цього унікального витвору. А вона справді така: в армії США колись їх використовували навіть для підігріву консервів на спеціальному штативі.
Тепер я користуюся запальничками одноразовими – а це неповага до довкілля. Тому, часом, використовую сірники – особливо вдома.
Валентин Ткач
