Я по життю була кругленькою. Ну, не жиропа, але й не трєпєтная лань. Це тепер я знаю, що це тому, що мої предки були хліборобами (згідно із шалено популярною сьогодні теорією в Західній Европі про худих «мисливців» і кругленьких «хліборобів» — і порадами, як жити і тим, і іншим, аби почуватися щасливо).
Мать моя взагалі дуже інтересна женщина.
Навчила мене багатьом речам. От, наприклад, коли я прилітаю така до неї, на мітлі — з *опи дим, з вух пара… сплошна емоція кароче…
Коли на вулиці потепліло, про фігуру почали турбуватися не лише дівчата, а й чоловіки! На тренажери – черги. Народ чекає, поки звільниться лавиця для качання пресу, і обмінюється свіжими емоціями.
Залишився лише частотний ресурс
або Кілька слів про радіокомпанію, якої не стало.
Навздогін Дню радіо в Україні
До цієї замітки мене спонукав дзвінок «старого» друга Сергія Володимировича Костянтинівського. З радіо не маю нічого спільного з 2005 року, а він мене щороку вітає з Днем… радіо. Дякую, друже-лікарю, що реанімовуєте пам’ять!
Якось мені подарували справжню «Zippo».
Я наклацався (характерний, навіть запатентований, звук) досхочу, навіть купив спеціальний гас, і тішився…
